Про нас

Історія школи

            В   кінці  80 років  минулого  століття  на 388  кілометрі  від   Києва  стояв  обрамлений дубами вікового лісу  невеликий  залізничний  роз’їзд  Рудниця.                                                         

            Назва  роз’їзд  походить  від  села  Рудницьке,  яке  розташоване  в  5  кілометрах на північний   схід.

           В  селищі  Рудниця  перша  початкова  школа    відкрилась  у 1924  році.  Вона  займала  дві кімнати  житлового  будинку  залізничної  станції  вузької  колії.

          Першим  радянським  учителем  в  Рудницькій   початковій  школі  був   Рогальський Євген  Арсенійович.  Наказом   залізничного   відділу   шкіл   Південно - Західної   залізниці   за №674  першого  вересня  його  було  призначено  першим   завідувачем  селища  Рудниця.

            Перша  початкова  школа   працювала  в  дві  зміни.  Не вистачало  шкільних  меблів,  

наочних  посібників.  Школа освітлювалась   гасовими  лампами.

            З  часом  населення   Рудниці    зростає ,   збільшується  контингент  дітей.   Виникає необхідність   відкрити  в  Рудниці  семирічку.   За  рішенням   Міністерства  освіти  УРСР відкривається   в  Рудниці  семирічна  школа    в  1925  році.

            Весь  житловий  будинок  залізниці,  що  має  шість  кімнат  і  коридор,  переходить  в учбовий  корпус. В  цьому  році    відкривається  в  селищі  інші  культурні  заклади: бібліотека, клуб.  Отже,  семирічна  школа   почала  працювати  в 1925 – 1926  навчальному  році.   В  школі було  дуже  мало  парт,  столів, дошок. Велику  допомогу в  забезпеченні   школи обладнанням подав  актив  громадськості   та  батьки  учнів:   Яблонський  Полікарп  Іванович – голова профспілки  залізничників,   Резенов  -  секретар  партійної    організації ,   Князький  Я.І. – кассир, Білеченко  -  касир .

           Спільними силами  купили  перше  щкільне  майно :  парти,  столи,  стільці.   В 1925 – 1926 навчальному  році   у  школі    було   встановлено     освітлення.   Першими  вчителями  Були: Ракіцька  О.А.,   Кошуцька  А.С.,   Скрипник А.С.,  Танасенко  В.І.   Вже  в  1927 році школа   стала  повною  семирічкою    на  утриманні  НКШС  під №60.

           5-го червня 1930  року семерічну  школу  №60 ст.Рудниця  було передано  в розпорядження  Тульчинського  окружного  відділу  Наросвіти  / наказ №91 НКШС  від ІІ/5 – 30

року/.

           Школа  в  цей  час   носила  назву ФЗС (фабрично – заводська  семерічна).  Педагогічний 

колектив   посилено  працює  над  тим,  щоб  учні  оволоділи  знаннями,  приймали  активну  участь у   суспільно  корисній  праці.   Школа   селища  Рудниця   по  навчально -  масовій    роботі  займала  І  місце  в  Піщанському  районі,  їй  вручили   перехідний  червоний  прапор (рішення Піщанського  райвиконкому  від  15/6 – 32  року).

        Школа  мала  найкращу успішність  в  районі,  за  що одержувала  майже  кожного року  

премії.

        В  1925  році   в  школі   створено  КСМ   організацію,  першим  секретарем був  Грабар  Лев  Якович.   З  ініціативи КСМ   організації  в  липні  1925  року  в  школі  була  створена  піонерська організація  ім. Котовського.   Першим  піонервожатим  був     комсомолець  Кононович   Максим Гнатович,   який   пізніше  став  передовим    виробничником   станції  вузької  колії.   Першими   піонерами    були: Помагайбіс  Панас  Федорович,  пізніше полковник  у  відставці,  Васильєв  Микола, Князький  Констянтин,  Князький   Володимир,   Івасишин  С.,  Літвак А.Л.,  Літван  Е.Л., Московчук В.Є.,  Месик   М.,   Яблонський  П.П.   З  числа   перших  піонерів    вийшло  багато людей   різних   професій:   вчителі,  залізничники,  лікарі  та ін.

         Піонерська  і  комсолмольська  організації  займались   агітмасовою  роботою    в  селах    

Попелюхи,   Ставки,  Рудницьке,  Городище.   Організував  роботу    комсомолець  Патока  Степан Іванович,  що  працював  згодом   начальником  ст. Перехрестове.  Пізніше  тов.  Патока С.І.  закінчив     педагогічний  учбовий  заклад  і  працював  учителем   в  школах  Піщанського  району.

          З  ініціативи  піонерської   організіції   в  школі  був  створений    шкільний  кооператив, 

який  постачав  учням  зошити,   підручники  та  інші  навчальні  приладдя.   Крім  того  за  рахунок прибутків  кооперативу  було  влаштовано  безкоштовні  сніданки  учням.    Організаторами шкільного  кооперативу  були  директор  школи     Рогальський Є.А.   та  вчитель  Скрипник А.С.

          В  школі  добре  булла  розвинена  художня  самодіяльність. Керували  художньою  

самодіяльністю  учнів  Скрипник  А.С.   та  старший  піонервожатий   Кононович  М.Г.  Піонери  

приймали  активну    участь   в    математичному,  історичному  та  природничому  гуртках.    Учителі та  учні  школи   проводили   велику  роботу  по  ліквідіції     неписемності    на  ст. Рудниця     та ст. Попелюхи.

             Почалась  Велика  Вітчизняна   війна.   Одні  вчителі  пішли  на  фронт,  інші – евакуювались. Декілька  педагогів  через  обставини,    що      склались,   залишились  на  окупованій  територіїї.  Останніми  евакуювались   директор   школи   Вайштейн  Г.С  та  завуч  школи   Скрипник  А.С.

             Під  час  окупації   в  приміщенні  школи   була  розташована  казарма   з  румунськими солдатами. Всі  наочні  приладдя   школи  з  фізичного,   хімічного,  біологічного кабінетів  та бібліотеку  школи  окупанти  знищили.

             16   березня  1944  року  ст. Рудниця  була  звільнена  від     німецько – фашистських  

загарбників.   В  приміщенні  школи  повне  безладдя,  зовсім відсутні  меблі   і  навчальне приладдя.  В   школу  з  евакувації   в  цей  час  повернулись  учителі   Скрипник  А.С., Яблонська  Г.М.  Директором  школи   був  призначений  Сірокий  О.А., завучем  Кордонський  Ф.Т.

              Учителі  своїми  силами  побілили  класні  кімнати,  відремонтували   меблі.  Частину 

меблів    було  зібрано у жителів.   1945 – 1946   навчальний     рік   розпочався  організовано,  при повному  складі     учителів.    Школі  була  дана  назва:   семирічна  школа №29  Рудниця  Одеської  залізниці.

              Поступово    зростала  матеріальна  база  школи.   Поповнювались  навчальні  кабінети.  

Частину посібників  виготовляли  учителі  з  учнями.   В  січні  1961  року школу  передано у відомство  Міністерства  освіти   УРСР    підпорядковано   Піщанському  райво. При  укрупненні  районів  школу  в  1963  році   передано   до  Тульчинського  району, а   в   1965  році   -  до Крижопільського  району.   В  1966  році  за  рішенням   Ради    Міністрів  УРСР  розпочалось  будівництво  на  ст. Рудниця    типової  середньої  школи.    Перший    камінь  закладено  у  вересні 1967  року  директором  школи  Вайсом  Данилом  Васильовичем  та  начальником залізничної станції     Оганесьяном  Акопом  Мінстроповичом, головним лісничим Рудницького лісництва Манжуловським Донатом Феофановичем.

             Селище  Рудниця  зростає,   збільшується  контингент  учнів.  Тепер  силами  учителів та учнів   робиться  все  можливе,  щоб    швидше  була  збудована  школа,   прикрашається  шкільна садиба.   З  січня   1967  року   райони     розукрупнено.  Школа  передана  у  відомство    Піщанського  району.    Піщанського  РК   КП  України  та  РКВ     подають   дійову     допомогу  в будівництві  середньої  школи  на  ст.  Рудниця.

              10  листопада  1970  року   учні   вперше  переступили  поріг  нової  школи.

Історія школи

Склад шкільного колективу станом на 01.09.2021
                                

Матеріально-технічне забезпечення закладу

Проект рішення на закріплення територій.